Легендарні скандинави виступили 17 червня на сцені столичного Виставкового центру на лівобережній в рамках Великого Фестивалю Пива.
E-Type розпочав виступ в натовпі фанатів.
Після 30 хвилин затримки, на сцені з’явились два гітаристи, клавішник, барабанщик та дві солістки. Фанати не припиняють кричати «Мартін! Мартін!». Він вийшов під музику однієї з найвідоміших своїх пісень «Angels Crying». І одразу зістрибнув у зал… до фанатів… вітатись…
Так розпочався концерт кумира дев’яностих.
Соліст шведського гурту Мартін Еріксон порадував публіку знанням російської та живим спілкуванням. Протягом всього концерту співак зупинявся на «поговорити», зістрибував у зал, обіймав і цілував глядачів. А також пригощав пивом.
Пляшок приблизно п’ять він приніс зі сцени і вручив в руки ошаленілих фанатів. Та й сам не соромився випити. «What time? – It’s whiskey time!» Це він так казав. І перехиляв пляшку з віскі. Згадував про пивний фестиваль – і випивав пиво. А ще захоплювався публікою. Вона і справді була відбірною. Глядачі взяли не кількістю, а якістю. Ще до виходу гурту на сцену, в залі звучали їх пісні. Один чолов’яга просто ввімкнув їх на телефоні. І підспівував. Першу ж пісню E-Type заспівати майже не дали. Фанати їх перекричали. Та й всі наступні пісні проспівали майже на пам’ять.
Гурт виконав свої хіти: «Аngels Crying», «This is the way», «Calling», «Here I go», «True believer», «Will I see you», «Set the world On Fire», «Russian Lullaby», «I just wanna be with you», «Campione».
Пісню «Here I go» соліст гурту назвав найбільшим досягненням за останні п’ятнадцять років. А гімн Євро-200 (Чемпіонату Європи з футболу) «Campione» став чемпіоном по підспівуванню. Горланили її всі: і дівчинка років п’яти, яка стрибала під E-Type на батькових плечах, і жіночка «далеко за п’ятдесят».
І саме після цієї пісні співаки подякували, прожектори згасли і з’явилось відчуття, що все занадто швидко закінчилось. А пройшла ціла година, якої ніхто і не помітив. Зал не відпускав кумирів, хоча й знав, що вони повернуться. Але не знав як…
Соліст, вийшовши на сцену, попрямував не до мікрофону, а до барабанів. Там він і «дав жару». Вони заспівали одну пісню і знову сховались за кулісами.
Публіка не заспокоїлась і вдруге почала закликати своїх улюбленців на сцену. Вони повернулись і заспівали коротеньку пісню акапельно. Всім складом. Разом із гітаристами та клавішником. Потім Мартін попрощався і подякував «найкращій публіці у світі». Це був кінець.
Фанати ще годину чекали улюблений гурт біля виходу. Там зібралось близько п’ятидесяти найвитриваліших слухачів. Щасливчикам навіть вдалось сфотографуватись з вокалістом.
Перед тим, як сісти у машину, Мартін Еріксон ще раз подякував всім. Сказав, що не очікував побачити таку кількість людей біля виходу. Думав, що всі вже розійшлись. І йому дуже приємно було чути спів та бачити захоплені обличчя. Що заради таких людей варто виступати.
Ну а щодо глядацьких вражень… Всі в один голос стверджують, що отримали більше, ніж очікували. Для багатьох збулась дитяча мрія. Для когось мрія молодості. Фанати побачили свій E-Type і забудуть це не скоро. А може і не забудуть взагалі. Заради цього концерта люди з’їхались з усієї України і навіть з Росії. Заради цього варто було подолати кілометри.
E-Type не можна розлюбити. E-Type не переростають. E-Type як старий знайомий — дуже близький і комфортний.