Все ближче і ближче фінал «пРОсКурів-ФЕСТу». Давно відомі чотири фіналіста («Lady Jane», «Evulsion of Eternal», «The Tempest», «Чумацький Шлях»). Залишалось визначити п’ятого, останнього учасника фіналу, що відбудеться у серпні цього року. Саме цим і займались теплого літнього вечора у Хмельницькому Міському Будинку Культури.
Першими на сцену вийшов гурт «Overhead». Виступати першими завжди важко. А крім цього, хлопцям ще й не пощастило – після першої пісні через технічні проблеми (вибухнула розетка переноски-подовжувача) вони змушені були зробити паузу. Музиканти не розгубились і за допомогою двох гітар почали розважати публіку імпровізованими (чи не дуже) награваннями. Як би там не було, а такий технічний казус і, як наслідок, досить тривала затримка, не могли не сказатись на настрОї команди.
Варто відзначити, що під них «тащився» навіть хлопчик років 4-5-ти.
А в цілому, було ну дуже помітно, що хлопцям подобається творчість гурту «Metallica». Свідомо, чи не свідомо – але всі їх треки зроблені в стилі цього культового гурту. (Ігор Лисий після концерту в приватній розмові сказав, що це цілком нормальний шлях західних колективів – спочатку перегравати ті групи, які подобаються, потім писати власні пісні в їх стилі, а потім поступово нарощувати свій стиль. Перші два етапи хлопці, можна сказати, успішно опановують.)
Не можу не згадати ще про одну річ: типовий «бок» молодих рок-виконавців – за гітарним «м’ясом» практично не чути вокалу. Тобто, його чути, але текст розібрати дуже важко. Це досить показово, як на мене, ілюструє те, що інструментальна композиція (без вокалу) виглядала найбільш гармонійною та довершеною з усіх.
Наступні учасники, «Travelling River», почали свій виступ з виходу на сцену вокалістки, яка писклявим голосом привіталась з публікою. А коли на сцену вийшли музиканти – найгірші побоювання справдились: абсолютна відсутність стилю в одязі, боязнь сцени, невміння працювати з публікою… Хоча, виправданням їм може служити той факт, що це був всього лиш другий їх концертний виступ. Але, з іншого боку: вийшли на сцену, показали себе публіці – тепер ловіть «критичні стріли» і працюйте над собою.
Що ж до музичної складової гурту (на мою думку такі речі награються на репетиціях і від кількості виступів не залежать), то тут також є багато зауважень: сильний жіночий вокал, але досить неврівноважений і нескомпонований з інструменталом; гітарист відверто зловживав гітарними соло; одночасний жіночий і чоловічий вокал в одній з пісень нагадував «кашу» (не Сальцову, на жаль).
А ще я так і не зрозумів до кінця: який музичний стиль сповідує цей гурт? Задекларований у афіші хард-блюз-рок по факту більше нагадував готику.
Але, мушу сказати, не все було так погано. Пісня «Дні і ночі» показала що потенціал у цієї групи є. Просто потрібно дуже багато працювати над його розкриттям.
Прохання до групи не ображатись на критику (інший член журі, басист «Мотор’ролли», Ігор Лисий після концерту також добряче «пройшовся» по цій групі) і сприймати все сказане і написане на свою адресу не інакше, як поради. Адже, всім нам дуже хочеться, щоб у Хмельницькому з’являлось більше добротних рок-гуртів.
Про «Zebrajazz» навіть сказати нема чого. Просто сидів і насолоджувався якісним виконанням (наскільки дозволяв технічний супровід концерту) якісної музики. Окремий ріспект саксофоністу.
Було зіграно 5 інструментальних композицій і дві пісні з вокалом. Ігор Лисий після концерту сказав, що йому у виступі «Zebrajazz» саме вокалу не вистачало для завершеності картини. А мені навпаки – здалося що без вокалу навіть краще… Але то виключно моя суб’єктивна думка.
Останніми (мав бути ще один гурт – хмельницько-вінницький «Strong Time», але через зламану ногу барабанника виступити не зміг – Р.Р.) виступали «СаШа». А точніше, як сказав учасник гурту Андрій Шамрай: «Саша і єво друзья».
Одразу стало очевидним, що з таким колоритним набором інструментів (електрогітара, акустична гітара, скрипка, там-там, гармоніка) хлопцям дуже важко втиснутись в реалії вечора. Музиканти вели себе на сцені якось невпевнено, навіть ніяково. А всі їх спроби заговорити з залом виглядали як вибачення…
Невпевненість людей передалась музичним інструментам – після другої пісні «здохла» акустична гітара.
Тут варто відзначити не зовсім гарну поведінку залу: замість того щоб підтримати хлопців під час технічних казусів і тим самим додати їм впевненості у собі, з залу чувся сміх і вигуки, типу: «Ухаді са сцени!»
Кілька слів про формат концерту. Спочатку планувалось, що гурти виконають по 5 пісень. Але, через відсутність «Strong Time», іншим гуртам дозволили виконати по 7 композицій. Як на мене – це трохи забагато для фестивалю такого формату.
А поки відбувався підрахунок голосів залу (фестиваль носить характер відбіркового і передбачає визначення одного переможця для участі у фіналі «пРОсКурів-ФЕСТу» у серпні; переможуць визначається спільним голосування глядачів (голосують квитками) і журі – Р.Р.) на сцену запросили членів журі.
Першим вийшов басист гурту «Мотор’ролла» Ігор Лисий і зі словми «критикувати, так критикувати» катком пройшовся по всіх учасниках вечора. Не забувши при цьому звукорежисера (а технічних ляпів і справді було достатньо) й ведучого (всі ми знаємо Сергія Щербанюка як досить відомого, колоритного і багатьма улюбленого ведучого молодіжних дискотек та інших молодіжних заходів міста; але рок-концерт має свою специфіку і тому Ігор Лисий цілком резонно зауважив, що було б краще, якби такі заходи вела людина з рок-тусовки).
При чому, Ігор дав настільки вичерпну оцінку всім і всьому, що автору цих рядків, якого запросили на сцену наступним, щоб не повторюватись залишилось лише підтвердити слова більш досвідченого в таких справах колеги.