«Україна, вперед, вперед!!» вторили фанати лишаючи стадіони та фан-зони після яскравої перемоги української збірної у своєму дебютному матчі на Євро-2012 з рахунком 2:1.
Не стихали викрики і тупотіння, але апогеєм фанатського щастя стала українська пісня, що невдовзі заповнила вагони та станції київського метрополатену.
Початок. Станція метро «Хрещатик» – гімн нашої славетної держави. Кожен у вагоні, в якому довелося мені їхати співав гучно та з чемністю! Так гордо та потужно звучало «Душу й тіло ми положим…», що ненароком здалося, що кожен присутній там і справді гідний жертвувати собою задля України ти її народу. Коли пісня дішла свого кінця у слабеньких голосах вболівальниць, ми доїхали до станції метро «Дніпро».
Станція метро «Дніпро» – «Надія є», пісня відомого українського гурту Mad Heads (XL). «Допоки сонце сяє, поки вода тече – надія є», — усміхались фанати, — «Це для шведів!» — казали вони.
Станція метро «Гідропарк» — здоровезні дядьки-фанати у всю горлянку співають українську народну пісню «Ти казала в понеділок».
Станція метро «Лівобережна» — кожного, хто виходить на станції вітають оплисками та машуть, а ось для тих, хто заходить до вагону – сюрприз: «Зайшов – співай!» раздається низький чоловічий бас і всі хором підтримують, мов, співай..співай… Бідненька парочка (єдині, хто зайшли на станції) аж відступила до дверей, але всі дивляться на них – чекають. І ось хлопець тихенько починає «Ти признайся мені…» . Вагон здригається, адже «Червону руту» в Україні знають усі! Фанати шаленіють від групового співу, недарма такий вид досугу завжди був популярним в нашій державі впродовж всієї її історії.
Станція метро «Чернігівська» і я маю виходити, а так не хочеться! Люди в вагоні щиро радіють і усміхаються, таким згуртованим український народ побачиш не часто. Я радію з усіма і мені тепло від того, що пісня може так єднати. «Українці – співучий народ. Наша пісня – сильна пісня! Ми подалаємо все, якщо будемо разом!» — ось з якими думками я лишила вагон і я сподіваюсь, що так воно буде завжди.