Як давно нічого не писала… Аж соромно. Та на те були вагомі причини. Перш за все — розпад гурту «Карт-Бланш» .А трапилося те, чого можна очікувати від обмежених, та в той же час пихатих людисьок-музикантиків. Теля ще, як то кажуть, в дуже інтересному місці, а його шкуру уже намагаються перетягнути на себе. Щоб нікому оті зайві тельбухи не заважали вночі спокійно спати, я вчинила радикальний музичний переворот.
Перш за все в музикантах.
Золоте правило: рівноправність розбещує і дезорганізовує. Доки ще до недавнього «музична сім»я» виясняє — хто в «родині» хадзяїн, розумні лідери роблять свою справу, одразу розставляючи всі крапки, рамки та пріорітети. Не подобається — гудбай. Замінити можна будь-кого, навіть ноты песен, а лідер завжди лишається лідером.
По-друге — стиль.
Гаражний рок, пиво з таранькою, п»яні тусовки і вгашені рила — усе це, звісно, має свій не аби який романтичний шарм, але те, що в 15 виглядає як наслідки важкого перехідного періоду, в 25 більше змахує на завуальований алкоголізм з примісом довбодуйства. Особливо, коли ти — жінка. Грати «для себе», «для друзів», «для отогодядьказхвостикоміприкольноюбородоюдивияйогонезнаюцехтоприйшовнаконцерт» — з часом такої небагаточисленної публіки не вистачає спраглому до оплесків і захоплень творцю прекрасного. Ось тоді і починаєш замислюватись над стилем — а чи справді всі навколо такі ідіоти, а я одна конфетка і мене(улюблена відмазка усіх бездарностей) не зрозуміли, жізнь — така штука, Вася… і т.д і т.п. А пильно переглянувши свій застарілий матеріал, переслухавши поганенькі записи на магнітофон «Маяк» і виявивши, що доба Башлачова, певно, минула, а методи і рівень лишився той самий, що антиполітичні заклики, гучні слова та безглузде барахтання на дні клоакоподібного мєсного рок-тусла нічого, окрім саркастичного сміху та ще іноді співчутливого зітхання у самої ж себе не викликають — ось тоді мені захотілося серйозності. От серйозності і все тут. До біса війну, протести і маніфести. Хочу робити МУЗИКУ, хочу нести СВІТЛО, як би то банально не виглядало з цього боку монітору. Джі-джі-джі трохи відійшло на задній план. Знову зазвучала мелодія. То як гарна дівка, що має першокласні груди, та увесь час ховає їх під широким балахоном. А тут — опа — і глибоченне декольте. Ковток повітря. Зміни повернули мені кисень.
На завершення — переосмислення.
Зовнішні зміни — це відображення внутрішніх. Кардинальне переосмислення свого життя дало досить неочікувані плоди. Незабаром вийде мій дебютний альбом. Альбом «Кориці» за участі найкращих вінницьких музикантів. Це перемога і я нею пишаюсь. Усе на краще в цьому кращому із світів…)))))))))))