В рамках міжнародного фестивалю «АртПоле» у приміщення столичного Будинку актора завітало білоруське інструментальне тріо «Port Mone».
Вони називають свій стиль акустичним ембієнтом. Їхній альбом «DiP» – це тривимірна, жива і пульсуюча суміш – сипучий джаз у поєднанні з психоделією, сучасною академічною музикою та пронизливим, почасти, як мігрень, нойзом, це – сплетіння етнічних мотивів, реґі та експериментальних жанрів. Разом з тим, композиції містять у собі й те, що важко виділити, виокремити і детермінувати. Щось незбагненне, далебі, метафізичне. Учасники гурту – Олексій Ворсоба (акордеон), Сергій Кравченко (ударні) та Олексій Ванчук (бас-гітара) – виконали близько дюжини композиції зі свого дебютного альбому «DiP», який за версією критиків кількох незалежних музичних порталів, зокрема білоруського «Experty.by» та хорватського «Терапия», визнаний найкращим релізом 2009 року. Вбрані у щось подібне до спецформи (чорні штані й бушлати з нашивкою «PORT MONE» на лівому плечі) музиканти-авангардисти вводять публіку в стан, подібний до трансу. Слів на вітер не кидають… Якось не доводиться, оскільки їхні композиції взагалі позбавлені тексту. Тому після виконання кожної з них вони роблять невеличкі мовчазні паузи. Зрідка перекидаються змовницькими поглядами. Ковток води… Ні пари з вуст – продовжують грати… Зал оповитий темрявою. На невеличкій сцені скромна інсталяція – гори білих коробок, на яких де-не-де бовваніють сяйливі віконечка та розгонисті штрихи. Позаду великий екран, куди проектується відео: перед очима миготять якісь орнаменти, плями і смуги, патьоки, силуети та обличчя музикантів. Цей аудіовізуальний ансамбль то занурює в глибину, то здіймає над поверхнею. Це щось всепроникне, щось, що оголює й розширює свідомість. Воно просочується крізь тебе, і ти відчуваєш нагнітання й наближення невідворотного. Простір постійно змінює свій агрегатний стан – може бути в’язким і текучим, а, впадаючи в небо, стає повітряним й напівпрозорим. Інколи він застигає у своїй холодній прозаїчності – і тебе сповнює тривога.