Якось непомітно пройшло…
А вчора були перші роковини смерті видатного українського барда, автора і виконавця («Соколята», «Панує ніч», «Я тебе розлюбив», «Віра, Надія, Любов», «Ковток вина») В’ячеслава Хурсенка.
Хурсенко хворів на важку форму цукрового діабету, часто мав приступи. Сам колов собі інсулін. Завжди мав із собою баночку меду — рятувався ним, коли ставало погано. 8 вересня минулого року він поїхав із друзями порибалити в село Шепель біля Луцька. Перейшов на інший бік ставу, щоб половити рибу на самоті. Зазвичай, поруч із ним завжди хтось був на випадок, якщо знадобиться допомога, а тут не було нікого. У В’ячеслава почався приступ: кажуть, він упав у воду й захлинувся. У воді пробув 20 хвилин. Ось так трагічно і водночас банально обривається життя видатних людей.
Подейкують, що В’ячеслав останні роки був у творчій депресії. Ніде не виступав, любив усамітнюватися. Щодня ходив у тренажерний зал. На великій сцені востаннє співав 2004-го, на Майдані Незалежності під час Помаранчевої революції.
Дисків Хурсенко видавав мало. Шанувальники слухають його пісні на касетах. Нічого не нагадує?
А особисто для мене він завжди асоціювався і буде асоціюватись з піснею «Соколята«.